Нові правила фінмоніторингу 2026 року
Рієлтор просить паспортні дані, ІПН та джерело коштів: це нормально?
Останнім часом багато покупців і продавців нерухомості в Україні дивуються: чому рієлтор просить паспортні дані, ІПН, інформацію про походження грошей, заповнювати анкети та пояснювати, звідки кошти на покупку?
Пояснюємо просто і по суті.
Згідно із законом, рієлтори та агентства нерухомості, які надають посередницькі послуги при купівлі-продажу житла, є суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Якщо рієлтор реально супроводжує вашу угоду, він зобов’язаний проводити перевірку клієнтів і самої операції. Це не примха конкретного брокера, а вимога закону про запобігання відмиванню коштів.
Тому, коли рієлтор бере участь саме у вашій угоді, нормально, що він збирає інформацію як від продавця, так і від покупця. Перевіряється не лише той, хто підписав договір з рієлтором, а вся операція та її учасники.
Але є важлива межа — не все і не відразу.
Не кожен дзвінок чи перегляд квартири означає, що ви вже мусите здавати всі свої дані.
Якщо ви:
– просто телефонуєте за оголошенням,
– уточнюєте ціну,
– приходите на перегляд,
– лише обговорюєте можливу покупку,
Це ще не той етап для повноцінного фінансового моніторингу.
Найлогічніше проводити детальну перевірку (анкету, паспорт, ІПН, джерело коштів) безпосередньо перед укладенням основної угоди — коли вже відомі сторони, об’єкт, сума і спосіб розрахунків. Саме тоді вимога документів виглядає обґрунтованою.
Щодо завдатку: це ще не остаточна угода. Багато попередніх домовленостей розпадаються. Рієлтор може попросити мінімальну інформацію заздалегідь, щоб уникнути проблем, але звичайний дзвінок чи перегляд не повинен перетворюватися на масовий збір персональних даних.
Що змінилося у 2026 році?
В Україні активно обговорюють посилення контролю за операціями з нерухомістю. Рієлтори отримують листи від Мінфіну з вимогою зареєструватися в електронному кабінеті Держфінмоніторингу. Якщо сума угоди перевищує 400 тисяч гривень (а це більшість реальних покупок сьогодні), посередники повинні виконувати обов’язки суб’єкта фінмоніторингу.
Зокрема:
– ідентифікувати клієнтів (паспортні дані, ІПН);
– перевіряти джерело коштів;
– повідомляти про підозрілі операції або нетипові схеми розрахунків;
– зберігати документи по угодах до 5 років.
За порушення — штрафи або заборона. Зміни 2026 року в основному стосуються технічного оновлення — реєстрації в е-кабінеті та зручнішої взаємодії з Держфінмоніторингом.
Те, що перевірку проводить нотаріус, не скасовує обов’язків рієлтора. Закон розподіляє відповідальність між учасниками угоди, щоб зробити ринок прозорішим.
Що робити вам як покупцеві чи продавцю?
Якщо рієлтор просить ваші дані, ви маєте повне право спитати:
•Хто саме збирає інформацію? (ФОП, агентство чи конкретний брокер?)
•На якій підставі ви берете участь в цій угоді? Чи є договір і чи дійсно супроводжуєте саме цю операцію?
•Чому просите документи саме зараз? (На етапі реальної угоди — нормально, на етапі «просто подзвонив» — ні.)
•Як будуть зберігатися мої персональні дані і хто матиме до них доступ?
•Чи пов’язаний цей запит саме з вимогами фінмоніторингу?
Професійний рієлтор відповість спокійно і чітко.
Головне правило:
Передавайте свої дані не тому, що «так сказали», а лише тоді, коли вам зрозуміло:
хто просить, на якій законній підставі, для чого саме і на якому етапі угоди.
Для чесних покупців і продавців, які використовують легальні кошти, нічого страшного не відбувається. Процес купівлі-продажу стає трохи більш формальним, але прозорішим. Головне — обирати надійних рієлторів, які знають закон і поважають права клієнтів.